ПРОЕКТ ДЛЯ ТЕХ, КТО ПРЕДПОЧИТАЕТ СЛУШАТЬ
НАСТОЯЩУЮ МУЗЫКУ/ ПРОЕКТ НЕ ТОЛЬКО О РОКЕ

   ИСПОЛНИТЕЛИ          НОВОСТИ               MP3               КЛУБЫ               ФОРУМ               ОБРАТНАЯ СВЯЗЬ

Демо_графічний_вибух
Демо_графічний_вибух
Система нервів
Система нервів
Музичний лист щастя
Музичний лист щастя
Перший комерційний
Перший комерційний
Гуляйгород
Гуляйгород

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТАРТАК
музичний лист щастя


Мила
Дівчата
Борода руда
Нашеліто
Моя любов, моя ненависть...
Лайливе слово
Інді я
Весело!
Комп’ютерні тигри
Щось
Стільникове кохання
Іди тусуйся!
Це ваше свято
Хулігани
Я не хочу


..................................................................... | ВIРШI



1. МИЛА


Мила,
Мене сьогодні полюбила!
Зі мною ти таке зробила,
Що я замало не помер!
Дивна,
Колись була така пасивна,
Та небувало агресивна
У ліжку стала ти тепер!

Мені було так хороше,
Що я хотів то ще і ще!
До ранку ти сама не спала
І мені спати не давала!
Такого досі не бувало –
Обом було все мало й мало!
Ти цілу ніч мене кохай –
Не переставай!

Файна,
Ти стала зовсім незвичайна,
Тебе кохаю надзвичайно –
Ти фотографія моя!
Знаєш,
Ти може знов мене заграєш?
А може тільки заспіваєш?
Тоді тебе заграю я!

Мені було так хороше,
Що я хотів то ще і ще!
До ранку ти сама не спала
І мені спати не давала!
Такого досі не бувало –
Обом було все мало й мало!
Ти цілу ніч мене кохай –
Не переставай!


2. ДІВЧАТА

Добрий день вам, дівчата! Погляньте на мене–
В моїх очах побачите ви світло зелене.
Це світло зелене дає вам дорогу,
Пряму та широку, до серця – до мого!
Але ця дорога вам, на жаль, не потрібна,
Вона вам чужа, вона вам огидна.
Я не чорнобровий та не кароокий,
У плечах – вузький, у стегнах – широкий.
М’язи маленькі, пузо велике –
Ну кому потрібне таке товстопике?
І ніби здається, що діло пропаще,
Однак, я ще можу все змінити на краще!
Я морду розфарбую, одягну перуку,
Я ухоплю мікрофон в праву руку,
Простенькі акорди гітари заграють –
І вже всі дівчата від щастя вмирають!

Так просто, так звично
І так енергетично!
Так просто, так звично –
Волають істерично!

Змінитись на краще – це діло просте!
Піду запишуся я на карате.
Карате-до, карате-після,
Карате-лусни, карате-трісни...
Карате завжди – це діло нетяжке –
Тут головне мати добру розтяжку.
Однак я такої розтяжки не маю,
Тому карате нехай почекає.
Бо я краще знову вийду на сцену –
Привіт вам, дівчата! Дивіться на мене!
Заплакані очі, тексти сопливі,
Пісні заспіваю такі жалісливі!
Дівчата справа, дівчата зліва –
Мене поглинає оплесків злива!
Дівчата всі разом зі мною співають
І нижню білизну на сцену кидають!

Так просто, так звично
І так енергетично!
Так просто, так звично –
Волають істерично!

Я серед дівчат став таким популярним!
Пісні про кохання пишу регулярно...
А зараз – увага! Шановні дівчата,
Всі починаємо гучно кричати!!!

Так просто, так звично
І так енергетично!
Так просто, так звично –
Волають істерично!



3. БОРОДА РУДА

Так, я не сантехнік і не професор.
Мене лякає слово „процесор”.
Новітніх технологій не розумію,
Нічого не знаю, нічого не вмію.
Бо руки мої, немов закарлюки,
Бо голова не лежить до науки.
Живу, як живеться, і поки серце б’ється,
Таким залишуся – мені так здається.
Зате у мене га... Зате у мене га...
Зате у мене гарна борода... да!

Борода руда, борода руда!

Так, я такий і не хочу бути іншим!
Не хочу бути кращим, не хочу бути гіршим!
Не хочу іти до якоїсь мети –
Мені й так добре, бо в мене є ти.
А твої подруги кажуть, що я тобі не пара,
Що я нечепура, що я нездара!
Що я ніколи не виб’юся в люди,
Що путнього з мене нічого не буде!
Можливо, що так... Можливо, що ні...
Але тебе все таки приваблює в мені...

Борода руда, борода руда!


4. НАШЕЛІТО

А від Різдва майже півроку прожито...
І десь за містом вже колоситься жито,
Тим житом весь простір вкрито –
Це нашеліто.
Над жовтим житом нависає блакитно
Небо прозоре – всміхається привітно.
Це небо пухнастими хмарами забито,
Бо це нашеліто.
І я раптово щось у грудях відчуваю,
Полізу вгору – на все горло заспіваю!

Сон Ц П Ч,
Річ К Т Ч,
Влітку на вулиці так гаряче!
Бо сон Ц П Ч,
Річ К Т Ч,
Влітку на вулиці так гаряче!...

А потім раптом дощ піде несамовито –
Рясний, немов з відра, дрібний, як через сито.
І гримне грім – потужно, лунко, сердито –
Таке вже нашеліто...
Та випадково дощ подружиться із вітром,
І підуть разом, і блукатимуть світом.
А нам залишиться гарячим привітом
Тільки нашеліто.
І знову в грудях щось приємне відчуваю,
І знову лізу вгору, знову заспіваю!

Сон Ц П Ч,
Річ К Т Ч,
Влітку на вулиці так гаряче!
Бо сон Ц П Ч,
Річ К Т Ч,
Влітку на вулиці так гаряче!...


5. МОЯ ЛЮБОВ, МОЯ НЕНАВИСТЬ...

А я чесна дівчина – про себе дбаю,
Близько до себе нікого не підпускаю.
Бо підпускати мені забороняє
Той, хто мене охороняє!
Той, хто мене захищає від інших.
Той, хто гроші дає – коли менше, коли більше.
Той, хто купить мені і квартиру, і машину.
Той, хто має на це вагому причину.
Бо він любить мене, бо він хоче мене.
Він заради мене землю переверне.
Всі мої забаганки задоволить охоче.
Він багато дає... Але ще більше хоче!

А я ненавиджу спонсора!
Зате люблю мецената!
А я люблю мецената!
Зате ненавиджу спонсора!

А я відомий спортсмен, я голи забиваю,
Я швидко бігаю, я високо стрибаю!
Дуже рідко програю, часто перемагаю!
Високих результатів у спорті досягаю!
Моє тіло вкрите шрамами – це мої відзнаки,
Бо я завжди у грі, я на вістрі атаки.
Я ніколи надовго не засиджуюсь на лаві,
І тому я постійно купаюся у славі.
Та поглянь на мою форму, бачиш – щось таке тендітне?
Це моє ім’я – нікому не помітне!
А ось цю велику блямбу, що видно звідусюди?
Це спонсор свій знак мені повісив на груди!

А я ненавиджу спонсора!
Зате люблю мецената!
А я люблю мецената!
Зате ненавиджу спонсора!

А я скромний артист, я творча людина.
Так, у мене є квартира, у мене є машина.
І я всім такою зіркою великою здавався,
Та, на свою біду, я зі спонсором зв’язався...
І він вчить мене жити, він вчить мене співати,
Де і що говорити, де і як виступати.
Йому вже не потрібна нічия допомога,
Бо він вже готовий прирівнятися до бога!

А я ненавиджу спонсора!
Зате люблю мецената!
А я люблю мецената!
Зате ненавиджу спонсора!



6. ЛАЙЛИВЕ СЛОВО

Ти мені ніяка – ні перша, ні друга .
Ти просто дівчина мого друга.
Ти просто йшла із якимось високим,
З якимось світлим, блакитнооким.
А я за тобою не ходив та не стежив,
Не плів довкола підступних мережив,
Я тобі не хотів перейти дорогу,
Я лиш випадково вийшов з-за рогу.
Ти не стала мені нічого казати,
Ти не стала крутити, не стала брехати.
Ти жодних пояснень не захотіла,
Ти тільки тихенько пробурмотіла...

...Лай-ла-ла-ла-лай... Лайливе слово!

Він мені ніхто – я його навіть не знаю!
Ми просто зайшли до одного трамваю.
Я собі зайшов і купив талончик,
Потім став у куточку – жувати пончик...
Та мене підштовхнула якась лахудра
І з пончика мого посипалась пудра!
Така біла пудра із солодкого цукру
Йому сипанула на чорну куртку...
Він заверещав просто несамовито,
Він був готовий, мабуть, мене вбити!
Він довго кричав – все йому було мало!
І в його монолозі переважало...

...Лай-ла-ла-ла-лай... Лайливе слово!

Іноді це просто прояв рівня культури,
Іноді це навіть слово з літератури,
Іноді це спосіб скинути напругу,
Іноді це вияв ставлення до друга...
Часом ставить нас у боксерську стійку,
Часом провокує запеклу бійку,
Часом вражає, часом ображає,
Але часом ще й дуже допомагає...
...Лай-ла-ла-ла-лай... Лайливе слово!


7. ІНДІ Я

Він вірить у те, що прадавні арійці –
Це предки індусів та українців.
Прокидається рано, пірнає у ванну,
А разом із ванною пірнає в нірвану.
Не виб’єш його з нормального стану,
Ніколи йому не буває погано.
Ніхто не дратує, не турбує нічого,
Бо є в нього йога, бо йога є в нього...
Він п’є багато індійського чаю,
Людей розуміє, людей вибачає...
Він бачить одразу ж, при першій нагоді,
Не те, що зовні, а те, що на споді...

Хай кеди китайські, хай джинси турецькі,
Хай за душею нема ні гроша...
Жодному з нас не зробиться кепсько,
Бо в кожного з нас індійська душа...

Вона все життя чекала на принця –
Не на індуса, а на українця.
Що ось прилетить він – гарний, сміливий!
Під ним білий кінь – гарячий, грайливий...
Та щастя мало інакшу прописку,
Обранцем її став „Танцюрист Диско”.
На кожній стіні вдома та на роботі
Чекає на неї Мітхун Чакроборті.
А їй так хотілося трішечки казки...
А їй так хотілося трішечки ласки...
„Доню моя, у чому річ –
Де ти гуляла цілу ніч?”

Хай кеди китайські, хай джинси турецькі,
Хай за душею нема ні гроша...
Жодному з нас не зробиться кепсько,
Бо в кожного з нас індійська душа...

Вони якось зустрілись на кіносеансі
І досі знаходяться в певному трансі.
Вони вдвох неначе полинули в небо...

Індія, Індія, далека і близька,
Ніби й чужа, а така українська!
Кажуть, що десь там є пустеля Тар...
Так, кажуть, що десь там є пустеля Тар!
Так кажуть, що десь там є пустеля Тар?
Так, кажуть, що десь там є пустеля Тар!

Хай кеди китайські, хай джинси турецькі,
Хай за душею нема ні гроша...
Жодному з нас не зробиться кепсько,
Бо в кожного з нас індійська душа...



8. ВЕСЕЛО!

Визирнула тітонька у своє віконечко.
Зацвітала квітонька, підіймалось сонечко.
Пташки зацвірінькали, кішечки занявкали –
Більше тая тітонька ніколи не плакала.

Па-па-па-панки у “танках” входять у місто.
Їх зустрічають па-па-пацифісти.
“Танки” в па-па-панків порвані-побиті,
Мохом заростають, бо вже давно не миті!

Стало дуже весело, люди посміхалися.
“Розум” та “дурбецало”, як свати, браталися.
На парад виходили та на демонстрацію,
Балачки заводили про капітуляцію.

Па-па-па-панки у “танках” входять у місто.
Їх зустрічають па-па-пацифісти.
“Танки” в па-па-панків порвані-побиті,
Мохом заростають, бо вже давно не миті!

Дуже люди люблять всі відпочивати.
Так життя загублять на матрацах з вати.
Кожен пан – як маршал, пані – як царівна!...
А я на все те кашляв, бо мені все рівно!

Па-па-па-панки у “танках” входять у місто.
Їх зустрічають па-па-пацифісти.
“Танки” в па-па-панків порвані-побиті,
Мохом заростають, бо вже давно не миті!

Весело, весело, весело нам! Нам!
Весело, весело, весело вам! Вам!
Весело, весело, весело їм! Їм!
Весело, весело, весело всім! Всім!

Па-па-па-панки у “танках” входять у місто.
Їх зустрічають па-па-пацифісти.
“Танки” в па-па-панків порвані-побиті,
Мохом заростають, бо вже давно не миті!



9. КОМП’ЮТЕРНІ ТИГРИ

Натискаю кнопку, пересмикую замок,
У страшний коридор роблю свій перший крок.
Моє вухо чуйне, моє око гостре –
Мене там чекають безжалісні монстри.
Ось із-за рогу вискакують двоє –
Я їх не лякаюсь, я готовий до бою.
Однакові рухи, однакові рила!
На мене ідуть ці бридкі гамадрили.
Вдвох на одного? До цього я звик!
У мене в руках є важкий дробовик.
Підходьте, малята, вперед по одному!
Чи ти помолилася на ніч, Дездемона?
Бенг! Бенг! Два постріли в серце!...
Бенг! Бенг! Два постріли в рило!...
Бенг! Бенг! І нікого немає –
Один вже сконав, інший – конає...

Ми справжні тигри, ми справжні тигри –
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!

Заляпаний кров’ю рухаюсь далі.
Цурупалки плоті на мені, як медалі.
Знаходжу патрони, покращую зброю –
І ось я вже знову готовий до бою!
Готовий в темряві блукати,
Готовий секрети шукати,
Готовий ризикувати,
Готовий стріляти, готовий вбивати...
А береженого бог береже,
Мене береже – я зберігся уже.
Триває життя, триває дозвілля,
Лишилось докласти останнє зусилля.
Влітаю в кімнату, тут монстрів багато –
Стрімко назад і кидаю гранату!
Усіх ворогів у секторі знищив,
Тому я переходжу на рівень вище.

Ми справжні тигри, ми справжні тигри –
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!

Та в певний момент не витримують нерви,
Нервам потрібна технічна перерва.
Я видихаюсь, я змучуюсь грати...
Хапаю до рук найкрутішу гармату
І спересердя гачу на всі боки,
Всюди лишаючи ями глибокі.
Я – руйнівник! Я – смертельна машина!...
А так, у житті, я звичайний хлопчина...

Ми справжні тигри, ми справжні тигри –
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!



10. ЩОСЬ

Я дивлюсь телевізор – і мене там майже все кумарить!
Щось просто дратує, а щось відверто харить...
Перемикаю радіоканали – а там одне й те ж саме,
Та я цього не хочу, я хочу щось цікаве...
Але надія не вмирає...
І я чекаю...

Що зараз буде щось!
Що ще не почалось!

Я гортаю журнали – там майже все чуже для мене,
Одне – для маргіналів, а інше – тільки для богеми...
Заходжу до крамниці – куплю, що заманеться,
Та дуже рідко тішить все те, що продається...
Але надія не вмирає...
І я чекаю...

Що зараз буде щось!
Що ще не почалось!

А я так хочу жити в країні для народу,
Щоб кожний міг отримати за все свою винагороду!
Щоб кожен міг отримати все те, що кожен хоче мати,
І не було потрібно шукати та чекати...

Коли вже буде щось!
Що ще не почалось!


11. СТІЛЬНИКОВЕ КОХАННЯ

Я відчуваю близьку необхідність внутрішнього оновлення.
Я дістаю свого маленького друга, створюю нове повідомлення.
Напишу ті слова, що тобі не казав на наших з тобою побаченнях.
Напишу ті слова, що зараз для мене мають найбільше значення.
Про те, що ламає мене на шматки та складає, неначе мозаїку.
Про те, що кладе поетичні рядки під розкисле перо прозаїка.
Щоб ти знала й про те, як у серці мете нестерпно гаряча хурделиця,
З тіла рветься душа і по вістрю ножа нескінченною стрічкою стелиться.

Напишу SMS – це технічний прогрес
Дає мені шанс на майбутнє.
Зведений в культ, цей малесенький пульт
З’єднує з тим, хто відсутній.
Напишу SMS – від землі до небес
І з небес до землі пронесеться.
А коли долетить, хай, принаймні, на мить
Твоє серце частіше заб’ється.

Я раніше про це тобі не говорив, бо якось не випадало можливості...
Але ні, ти не вір – я цього не робив, бо просто не вистачало сміливості!
Безліч раз підбирав необхідні слова, щоб сказати при першій нагоді,
Та в останній момент всі слова забував і червонів, наче спійманий злодій.
Я щоночі не сплю – від потоку думок ніяк не вдається заснути –
І кручусь, і верчусь, і гарчу, наче вовк, ланцюгом до неволі прикутий...
Але прикро, що ти здатна відповісти лиш відвертим незадоволенням:
„Вибач мене за тон – тільки мій телефон не читає твої повідомлення!”...

Напишу SMS – це технічний прогрес
Дає мені шанс на майбутнє.
Зведений в культ, цей малесенький пульт
З’єднує з тим, хто відсутній.
Напишу SMS – від землі до небес
І з небес до землі пронесеться.
А коли долетить, хай, принаймні, на мить
Твоє серце частіше заб’ється.



12. ІДИ ТУСУЙСЯ!

День починається з того,
Чим учора закінчився вечір.
А я вже не хочу нічого,
Крім того, щоб ти спакувала речі.
Скарги свої та поради
Залиш при собі – я ж до тебе не лізу!
Креми, парфуми, пудри, помади
Поскладай у валізу...

І йди тусуйся!
Мені остогидло
Чути твоє постійне ниття!
Іди тусуйся!
Мені ти набридла!
Я хочу пожити нормальним життям!
Іди тусуйся!

А ти починаєш розмови
Про все, що до цього було між нами.
А я до розмов не готовий –
Я просто хочу тебе... відіслати до мами!
Ти краще, ніж сльози пускати,
Манатки – у торбу, а торбу – на плечі!
Ключ повертаєш, виходиш із хати –
І арівідерчі!

Іди тусуйся!
Мені остогидло
Чути твоє постійне ниття!
Іди тусуйся!
Мені ти набридла!
Я хочу пожити нормальним життям!
Іди тусуйся!

Спокій прийшов, тиша настала,
Та в серці моєму шкребуться коти.
Я відчуваю – мені цього мало...
Ліг на канапі – тупо втикаю...
Футбол не дивлюсь, газет не читаю –
Просто чекаю... Я просто чекаю
Точно таку, як ти!

А ти тусуйся!
Мені остогидло
Чути твоє постійне ниття!
А ти тусуйся!
Мені ти набридла!
Я хочу пожити нормальним життям!
Іди тусуйся!


13. ЦЕ ВАШЕ СВЯТО

Вас у цьому світі ніхто не розуміє,
Ніхто вас не розрадить, ніхто не обігріє...
Від вашої присутності всі завжди насторожі,
Тому що ви інакші, тому що ви несхожі.
Коли ви по вулиці просто ідете –
Нічого не ламаєте, нікуди не плюєте –
Все одно людська привітність не на вашому боці,
Тому чекайте халепи на кожному кроці.
Статечні дядьки, що напхані смальцем,
Над вами сміються і тикають пальцем.
А їхні дружини – товсті гіпопотами –
Закидають вас недобрими словами.
Божі кульбабки – старенькі бабусі –
Від вашого вигляду, як завжди, не в дусі.
Прибиті та розлючені життєвими помилками,
Тому вони вас просто називають покидьками!

А ось іще такі неприємні моменти –
Людина у формі перевіряє документи.
Виверне кишені, пориється у торбі,
А іноді ще й вріже – по нирках, не по морді.
Та найбільше проблем із тими лобуряками,
В яких нема різниці між пиками та сраками.
Так що я розумію – проблем у вас багато,
Але я прийшов до вас, щоб влаштувати вам свято...

Танцюйте, покидьки, це ваше свято!
Танцюйте! Танцюйте!

Та коли б ви всі разом зібрались на вечірці,
У великій хаті чи в малесенькій квартирці,
Музику б зробили максимально гучно –
Всім би стало весело, всім би стало зручно!
Я також міг би разом з вами гарно забавлятися,
Я міг би пострибати, я міг би поштовхатися,
Я міг би влаштувати вам справжній цирк на дроті!...
Але, пробачайте, я тут – на роботі!

Танцюйте, покидьки, це ваше свято!
Танцюйте! Танцюйте!



14. ХУЛІГАНИ

Мама любить тата, тато любить маму,
Мене ніхто не любить – тому мені погано!
Мама любить тата, тато любить маму,
Мене ніхто не любить – стану хуліганом!

А хулі-хулі-хулі-хулі-хулі-хулігану
Усе в житті до шмиги, усе по-барабану –
Нікого не боїться, нічого не цінує,
Захоче – дасть по пиці, захоче – поцілує!

А мама любить тата, тато любить маму,
Мене ніхто не любить – тому мені погано!
Мама любить тата, тато любить маму,
Мене ніхто не любить – стану хуліганом!

А хулі-хулі-хулі-хулі-хулі-хулігани –
Це справжні „казанови”, це справжні „донжуани”!
Коли ідуть по вулиці веселою ватагою –
Дівчата всі хвилюються, дівчата так і падають!

Бо мама любить тата, тато любить маму,
Мене ніхто не любить – тому мені погано!
Мама любить тата, тато любить маму,
Мене ніхто не любить – стану хуліганом!

А хулі-хулі-хулі-хулі-хулі-хулігани –
Майбутні командири, майбутні капітани!
Без вагань відважні, хоробрі без причини!
Хулігани – справжнє майбутнє батьківщини!

Мама любить тата, тато любить маму,
Мене ніхто не любить – тому мені погано!
Мама любить тата, тато любить маму,
Мене ніхто не любить – стану хуліганом!



15. Я НЕ ХОЧУ

Як уже набридло чути знову і знову
Порожні балачки, пафосні розмови!
„Мова калинова”... „Пісня солов’їна”...
Ще трохи побалакаємо – зникне Україна!
Згубили культуру, забули історію,
Почуваємося зайдами на своїй території.
Віримо чужим, своїм не довіряємо,
Розводимо руками – маємо, що маємо!
Сьогодні братаємося, щоб завтра продати.
Кум іде на кума, брат іде на брата.
Національна ідея, як засіб спекуляції.
Здобули державу, втратили націю...
Коли ж у народу більше немає відваги,
Немає власної гордості, немає самоповаги,
Коли кожен за себе у своїй хаті скраю –
У такого народу і героїв немає!

Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!...

Подивіться на нього – він сьогодні в ударі!
Правда, без вишиванки та без шароварів...
Він – один серед тих, хто готовий до бою,
Серед тих, хто готовий стати героєм.
Він пройшов крізь вогонь, переплив через воду –
Все заради вітчизни, заради народу.
Із мільйонами інших він пішов воювати –
Усі полягли, а він лишився стояти.
Та одразу ж поглине пафосна лава,
Понавісять медалі, кричатимуть: „Слава!”...
Він житиме довго, він житиме дорого,
Але стане нашим внутрішнім ворогом.
А де ж ті, яких було закатовано,
Спалено, порубано, побито, репресовано?
Де ті, що життя віддали за своє –
Де вони є? Де вони є?!


Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!...

А насправді так просто змінити життя!
Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття,
Полюбити свою землю, свою рідну природу,
Відчути себе часткою єдиного народу.
Бо ми не безрідні, бо ми – українці!
Тож досить плювати в дідівські криниці,
Досить боятися вірити в краще,
А своє на чуже не міняти нізащо!
Спільнота розумних, міцних, незалежних,
Без „правобережних”, без „лівобережних”,
Добрих, привітних і незрадливих,
В усьому єдиних, в усьому щасливих.
Лиш уявіть, якою стане країна,
В якій кожна людина живе, як людина,
В якій все, що хороше, – значить і наше!...
Але поки, на жаль, все зовсім інакше...

Я не хочу бути героєм України –
Не цінує героїв моя країна!...




ТАРТАК

идея и дизайн проекта
'RealRock/Реальный Рок' -
Иван С. Данилов aka Desso